Есе 18: Становлення руху "Zeitgeist"

 

«Інколи незначні речі змінюють напрям нашого життя, найпростіший подих обставин, випадковий момент, що створює логічний ланцюжок, наче метеорит, який падає на Землю. Життя розхитується і змінює напрям
силою випадкового зауваження»[1]

- Брюс Куртеней

 

Відповідальність

Концепції, наведені в цій книзі, можуть здатися комусь фантастичними, однак правда полягає в тім, що їх реалізація – правильне і неминуче рішення. Усі ми перебуваємо в русі «Духу часу» (англ. «The Zeitgeist Movement») незалежно від того, подобається нам це чи ні.

Щодня ми приймаємо рішення, що якоюсь мірою впливають на соціум і довкілля, а також сприйняття й добробут інших. Не важливо, які у Вас політичні чи релігійні погляди: якщо Ви живете на цій планеті, то Ви впливаєте на неї і на культури, що на ній зросли. Це свідчить про Вашу відповідальність. Ви відповідаєте за те, що чините, а отже – за стан середовища свого проживання і баланс чи дисбаланс у ньому.

Усі прояви емпатії або байдужості впливають на осіб, на яких вони спрямовані. Через базові еволюційні закони адаптації на основі цих проявів формуються наші очікування і схильності, адже ми тісно пов’язані із середовищем, у якому живемо. Цілком природно, що у ранньому дитинстві ми чутливі найбільше, намагаючись з’ясувати – безпечний цей новий світ для нас чи ні. Таке програмування хоч і починається у ранньому дитинстві, однак триває впродовж усього життя. Його вплив на вищий рівень культурного сприйняття доволі значний.

Маючи справді великі можливості створювати надскладні технології, які здатні раптово трансформувати всю соціальну конструкцію, можна легко забути, що фундаментальною основою людського існування є підпорядкування факторам, які ми ніколи не зуміємо контролювати, отож маємо просто прийняти їх. Після тисячоліть омани щодо природи нашого існування, упродовж яких ми вигадували складні, однак хибні системи вірувань, намагаючись відгадати цю загадку, нам вдалося відкрити так звані закони природи. Завдяки цьому ми не тільки здобули засоби для винахідництва, але й збагнули те, що насправді не можемо контролювати у багатьох аспектах.

З’ясувалося, що нам підвладні лише способи встановлення взаємозв’язків із чинною системою правил, а сама система не зазнає змін. Підпорядкування людства цим реаліям лежить в основі технічної пропозиції, яку робить рух «Zeitgeist». Ідеться про процес адаптації, оптимізацію існування людини і створення умов для покращення середовища, що допоможе майбутнім поколінням людства уникнути дефіциту ресурсів і втрати стійкості. Насправді людський вид співіснує не тільки із середовищем, але й із низкою інших видів живих істот, для яких також природно відтворюватися у майбутніх поколіннях.

Виникла шкідлива тенденція ідеалізувати й возвеличувати себе. Традиційні релігії, що декларували принципи на кшталт «Людина створена за Божою подобою», сприяли відокремленню людини від природи, буцімто ми ніколи не могли бути лише частиною довкілля, як і все суще. Видатний астроном Карл Саган влучно прокоментував цю тенденцію у своїй праці «Бліда блакитна точка»:

«Земля – крихітна сцена на широкій арені космосу. Подумайте про безкінечні кривди, які мешканці одного куточка цієї точки чинять мешканцям другого, що майже від них не відрізняються. Як часто між ними виникають непорозуміння, із яким завзяттям вони вбивають одне одного, яка гаряча їхня ненависть! Подумайте про ріки крові, які ллються через генералів та імператорів, щоб ті в ореолі слави й тріумфу змогли стати володарями частини цієї точки на якийсь час.

Наше становище, наше самозвеличування, ілюзія того, що ми маємо якесь привілейоване місце у Всесвіті, – усе це пасує перед точкою блідого світла. Наша планета – лише самотня піщинка у величезній космічній темряві. У цій пітьмі й грандіозній порожнечі немає навіть натяку на те, що звідкілясь прийде допомога, що порятує нас від нас самих»[2].

Звісно, ніхто не заперечує, що наш спосіб мислення, творення, розв’язання проблем і трансформації світу робить нас унікальними порівняно з іншими живими істотами. Людський організм настільки неймовірний завдяки багатофункціональності й адаптивності, що сучасна наука ще навіть не почала усвідомлювати, як цей надскладний комплекс органів і хімічних процесів може так вправно функціонувати. По суті, наш творчий потенціал настільки потужний, що ми змогли розширити наші розумові здібності для здобуття нових знань, які в іншому випадку були б недоступними. Ось у чому секрет нашої винахідливості.

Комп’ютер, машина, телефон, стіл, ручка та низка інших речей, які ми використовуємо, – не просто втілені у фізичній формі абстракції, а є безпосереднім продовженням нас самих. Вони удосконалюють дії, які ми виконуємо. Цілком логічно, що з плином часу розв’язання проблем стане значно ефективнішим, відтак соціальні моделі, які ми використовуємо сьогодні, для прийдешнього покоління стануть застарілими. Перехід від ринкової моделі економіки до економіки, що ґрунтується на законах природи та управлінні ресурсами, є виправданим кроком.

 

Ролі та проекти

Рух «Zeitgeist» – це глобальна організація із неформальним вступом, для якого не потрібно заповнювати жодних документів. Зацікавлення пропозиціями «Zeitgeist» і їхня популяризація – єдине, у чому полягає «членство», яке фактично залежить від винахідливості учасника та/або групи. Також важливо зазначити, що бути частиною спільноти – значить робити внесок у процес переходу до нового типу економіки, для якого необхідна зміна соціальних цінностей. Така трансформація починається з популяризації субкультури, що ґрунтується на новій концепції, навіть якщо стара руйнівна модель зостається чинною.

Брати участь у русі – значить намагатися поширювати інформацію про нього в суспільстві, а в ідеалі – робити внесок у розвиток проектів. Активіст може дистанційно виконувати найпростішу роботу, ознайомлюючи цільову аудиторію з необхідною інформацією на форумах, сайтах, у соціальних мережах тощо, або долучатися до розробки і програмування проектів, що сприяють просуванню механізму запропонованої системи.

Три проекти, які розвиваються сьогодні: (а) Інститут глобального перепроектування, або ІГП (англ. «Global Redesign Institute», GRI); (б) Проект місцевих рішень, або ПМР (англ. «Localized Solutions Project», LSP); (в) Система співробітницького проектування, або ССП (англ. «Collaborative Design System», CDS).

(а) ІГП є он-лайн інтерфейсом, який функціонує подібним до «Вікіпедії» (англ. «Wikipedia») чином в аспекті спільного внеску, відрізняючись від неї вищим рівнем логічної оцінки й значно меншою кількістю семантичних проблем. Його мета – графічне й математичне перепроектування поверхні Землі район за районом, базуючись на принципах стійкості й ефективності. Цей підхід ґрунтується на теорії систем, відкидаючи такі штучні обмеження, як кордони держав, приватна власність тощо.

Для кращого розуміння слід розглядати його як ініціативу макроіндустріального проектування, що нехтує усіма топографічними й інфраструктурними атрибутами сучасного суспільства і намагається замінити їх більш оптимальними засобами. Мета полягає у впровадженні ПРОЕ в максимально можливих масштабах. Оскільки йдеться про проект із відкритим доступом та те, що внесок має змогу робити будь-хто на планеті, то у деяких людей може скластися враження, що ця пропозиція сумнівна і через низку суб’єктивних поглядів на неї таке проектування може здатися, по суті, не можливим.

Насправді все не так, якщо вдатися до наукового методу. Тоді як локальні технології (детальніше про це йтиметься у параграфі про ПМР) завше змінюватимуться з плином часу, бо така їхня природа, а речі технічно вдосконалюватимуться, фундаментальне топографічне мислення трансформувати значно важче. Спосіб прийняття таких глобальних рішень безпосередньо залежить від специфіки конкретної території і логіки мереж, які з’являтимуться у її межах.

Наприклад, залежно від місцевості різняться й типи поселень, тоді як для використання відновлювальних джерел енергії треба, щоб пристрої для її збору розташовувалися у конкретних місцях. Якщо для виробництва якогось товару необхідні матеріали, що трапляються лише у певних місцях, логічно розміщувати виробничі потужності якомога ближче до джерела видобутку потрібних ресурсів. За такою самою логікою слід організовувати постачання й розподіл товарів. Центри розподілу варто розміщувати поблизу центрів великих міст, забезпечивши населенню оптимальний доступ до них. Цілком логічно, що створення парків, центрів відпочинку тощо також відбуватиметься залежно від особливостей території.

Коротко кажучи, загалом таке логічне прийняття рішень щодо топографічного розміщення для досягнення максимального рівня ефективності й стійкості є технічним процесом. Не йдеться про те, що хтось «натисне кнопку» – і буде порушена цілісність регіону без попереднього консенсусу з людьми чи необхідних коректив. Така практика властива радше чинній моделі ринку з її марнотратністю, глобалізацією, неефективністю і дисбалансом. Натомість завдяки мисленню, що узгоджується із законами природи, людство зуміє забезпечити собі легкість, безпеку й достаток у майбутньому, а отже, покращити якість життя, водночас зменшуючи негативні наслідки для довкілля.

Оскільки комунікація та освіта у підсумку є головними аспектами в такому проекті, щойно якась область «оновиться», слід показувати світові можливість таких змін. Статистичні дані, які долучатимуть до остаточних пропозицій щодо проектування, найімовірніше, циркулюватимуть і в режимі «зворотного зв’язку», перманентно інформуючи про рівень експлуатації ресурсів; зменшення негативних наслідків для довкілля; оптимальну роботу транспорту; ефективність збільшення виробництва й розподілу; створення достатку відповідно до кількості населення тощо.

 

(б) Проект місцевих рішень, або ПМР (англ. «Localized Solutions Project», LSP) можна розглядати як мікроіндустріальну ініціативу на кшталт ІГП. Це вдалий конструкторський проект, завдяки якому люди можуть обмірковувати системи нижчого рівня, що могли б стати частиною системи вищого рівня в макроконтексті.

Наприклад, одним із таких проектів може бути проект будинку – автономний і простий у реалізації або такий, що виготовлятиметься на заводі з екологічно чистих матеріалів, яких є вдосталь. Щойно суспільство через он-лайн систему визнає такий дизайн найбільш оптимальним, він потрапить у базу даних із відкритим доступом, а тоді як підсистема ‒ до ІГП[3].

 

(в) Так само, як і з ПМР, система співробітницького проектування (ССП) є проектом, мета якого – створення діючого регулятивного й мережевого інформативного вихідного коду, який сприятиме процесу, описаному в есе «Індустріальне управління». Ця система може програмуватися так само, як було у двох попередніх проектах, – методом відкритого доступу і відкритого вихідного коду, із використанням групового мислення й наукового методу для максимізації потенціалу.

Як інструмент для комунікації цей проект не мусить «завершитися», щоб бути ефективним. Навіть якщо використовуватиметься тільки невеликий набір параметрів, щоб передати метод калькуляції теоретичної оцінки проекту, уже його освітній аспект матиме величезний потенціал. Водночас прості версії ССП можуть ввійти до ПМР та ІГП, оскільки в них спільна мета. Ці проекти варто демонструвати на конференціях руху.

 

Відділи та заходи

Активіст руху «Zeitgeist» майже завжди підтримує зв’язок із регіональним відділом. Станом на 2014 рік існувало дуже багато таких відділів у десятках країн. Відділом можуть стати кілька або тисячі людей, а в регіонах, де ще немає місцевого відділу, рекомендується його започаткувати. Це дуже легкий процес, реалізація якого зводиться до присвячення себе ідеям і їх популяризації у вільний час[4].

Відділи виникають на місцевому і міжнародному рівнях. Наприклад, є національні координатори для США загалом, а кожен штат має свій відділ (або «підвідділ»). Відповідно, кожне місто в кожному штаті також може мати свій відділ. Ця мережа створює багатовимірний інформаційний потік: хоча принцип організації руху й нагадує ієрархічний, етика «Zeitgeist» не дозволяє створювати вертикальну систему влади. Відділи часто організовують присвячені їхній роботі зустрічі на кожному з рівнів, а ідеї, які на них обговорюються, циркулюють зверху-вниз і навпаки.

Що ж до заходів, то від початку заснування руху «Zeitgeist» 2008 року члени почали перманентно проводити певні заходи, які врешті стали традиційними і знаковими для іміджу руху. Два з них відбуваються щороку – «Zeitgeist Day» (або «ZDay») і «Zeitgeist Media Festival». Наприклад, 2013 року проводили п’ятий щорічний захід «ZDay» і третій щорічний захід «Zeitgeist Media Festival». «ZDay» – головний захід для ознайомлення суспільства з ідеями «Zeitgeist», на якому описують прогрес руху і поширюють інформацію про відповідні дослідження. Також цей захід призначений для громадського медіаактивізму, оскільки він завше намагається привернути увагу ЗМІ для подальшого поширення місії руху «Zeitgeist».

«Zeitgeist Media Festival», на противагу «ZDay», є мультимедійним мистецьким заходом, що використовує мистецтво для трансформації суспільства. Мистецтво надихає до змін і сприяє генеруванню нових ідей, викликаючи емоції, а рух «Zeitgeist» розглядає його як каталізатор наукового розвитку. Цей захід також демонструє силу творчого потенціалу й нагадує про те, що нам слід відзначати і свято людства, адже ми працюємо над його вдосконаленням.

У кожного з цих заходів сталий формат. Є головний захід, а також супровідні, які організовують різні відділи. У випадку із заходом «ZDay», «головна глобальна подія» щороку зосереджується на домінантних планетарних питаннях і проектах руху, зазвичай залучаючи відомих промовців і активістів. Того самого дня (чи на тих самих вихідних) аналогічно відбуваються супровідні заходи у регіонах скрізь в усьому світі. Наприклад, 2009 року відбулося понад 400 супровідних заходів паралельно з головним у Нью-Йорку[5]. Ба більше – дуже часто відділи організовують благодійні акції, роздаючи їжу і необхідні речі у своїх спільнотах[6].

Також поширені інші заходи, приміром загальні збори, які можуть відбуватися щомісяця або раз на два місяці. Періодичність проведення відкритих зборів регулюється конкретною групою чи відділом[7]. Є чимало різних можливостей, тож активізм безпосередньо залежить від рівня креативності самих відділів.

 

Формулювання місії

Насамкінець ми повністю сформулюємо офіційне визначення місії руху «Zeitgeist».

Заснований 2008 року, рух «Zeitgeist» є організацією, що відстоює ідею сталого розвитку, займається благодійністю, здійснює активізм завдяки спільнотам, організовуючи акції для ознайомлення суспільства з концепцією руху через мережу глобальних і регіональних відділів, проектних команд, щорічних заходів і медіа.

Рух зосереджується на визнанні того, що більшість соціальних проблем сучасності є не винятковими наслідками якоїсь інституційної корумпованості, абсолютного дефіциту, політичного курсу, вад «людської природи» чи інших загальноприйнятих припущень щодо першопричин. «Zeitgeist» вважає, що такі проблеми, як бідність, корупція, забруднення, безпритульність, війна, голод і т. д. є «симптомами», що спричинені застарілою соціальною системою.

Тоді як реформи на проміжних етапах і підтримка громадськості становлять інтерес для руху, головною метою є встановлення нової соціально-економічної моделі, що ґрунтується на технічно ефективному управлінні, розподілі й плануванні ресурсів шляхом застосування наукового методу в процесі аналізу проблем і пошуку оптимальних рішень.

Ця «економіка, заснована на законах природи та ресурсах» (англ. «Natural Law/Resource-Based Economy», NLRBE) або «природнича ресурсо-орієнтована економіка» (ПРОЕ) полягає у застосуванні технічного підходу в соціальному управлінні на противагу політичному чи фінансовому. Його суть – у модернізації діяльності суспільства за допомогою передових і перевірених методів, найкращих із відомих на сьогодні, запобігаючи руйнівним наслідкам та відкидаючи обмеження й перешкоди, що виникають в умовах поточної системи грошового обміну, прибутку і бізнесу.

Рух лояльний до ходу думок, а не якихось осіб чи інститутів. Він дотримується погляду, що за допомогою соціально орієнтованих досліджень й осягнення науково-технічного потенціалу людство може перейти до більш конструктивної соціальної моделі, ефективно задовольнивши свої потреби, зокрема у сфері охорони здоров’я. Немає підстав вважати, що війну, бідність, більшість злочинів та інші негативні наслідки грошового дефіциту, які властиві поточній моделі, не вдасться подолати у майбутньому. Водночас діапазон просвітницької діяльності руху ґрунтується тільки на ненасильницьких методах комунікації.

Рух «Zeitgeist» не належить до жодної країни або традиційної політичної платформи. Він розглядає світ як єдину систему, а людство – як єдину сім’ю, вважаючи, що всі країни повинні роззброїтись та навчитись ділитися ресурсами й ідеями з метою виживання нашого виду. Отож усі рішення спрямовані на допомогу кожному на Землі, а не лише якійсь вибраній групі[8].

 

 



[1] Джерело: goodreads.com (http://www.goodreads.com/quotes/tag/change?page=2).

[2] Pale Blue Dot: A Vision of the Human Future in Space, Carl Sagan, 1994.

[3] У багатьох аспектах цей процес проектування та оцінювання є сирою, ручною версією алгоритмічної системи, запропонованої в есе «Індустріальне управління».

[4] Тим, що цікавляться відкриттям відділу або для яких участь у русі «ZEITGEIST» є чимось новим, рекомендуємо переглянути «Посібник з управління відділами» (англ. «Chapters Guide») або «Посібник зі швидкого старту» (англ. «Quickstart Guide») на сайті: www.thezeitgeistmovement.com

[5] Джерело: ZDayGlobal.org (http://zdayglobal.org/).

[6] Вступний медіафестиваль у 2011 році, який проводився в Лос-Анджелесі, зміг зібрати достатньо їжі, щоб забезпечити харчування 12 000 осіб.

Comments