Есе 7: Визначення охорони здоров'я

 

«Ми всі відповідаємо один за одного»[1]

- Ф. Достоєвський

Огляд

Що є справжнім мірилом успіху суспільства? Що робить нас щасливими, здоровими, стійкими і збалансованими з навколишнім світом? Чи не є успіхом насправді наша здатність розуміти та адаптуватись до реалій нашого світу задля найкращих результатів, які є можливими за тих чи інших обставин? Що, якщо ми побачимо, що сама природа нашої соціальної системи насправді знижує якість нашого життя в довгостроковій перспективі?

Як буде обговорюватися в цьому есе, сучасні соціальні структури, цінності та практики далеко відхиляються або сильно ігнорують те, що насправді означає соціальне здоров’я. Те, чому сьогодні надають перевагу соціальні інститути, або що вони не беруть до уваги в нових розробках у поєднанні з цілями та мотивацією, які асоціюються з персональним «успіхом», що часто «відірваний» від того, що насправді означає життєзабезпечення та розвиток[2], є суб’єктом, який рідко вдумливо розглядають в сучасному світі. Фактично, більшість мірил «процвітання» та «цілісності» людини сьогодні необдумано прирівнюють до таких простих економічних показників як ВВП, індекс цін виробника чи рівень зайнятості. На жаль, ці мірила нам практично нічого не кажуть про справжній людський добробут та процвітання[3].

Термін «соціальна медицина» є медичною класифікацією, яка по суті визначається як «підхід в медицині, при якому здоров’я суспільства розглядається загалом»[4].

Тоді як цей термін вузько вживається стосовно хвороб, що можуть передаватися, та широкого спектру соціальних умов, тут його контекст буде сягати всіх аспектів нашого життя, включаючи не лише фізіологічне, але такою самою мірою і психічне здоров’я. Якщо цінність нашої соціальної системи вимірюється здоров’ям її громадян впродовж певного часу, оцінювання та порівняння умов та наслідків через простий аналіз тенденцій та облік факторів повинен дати нам розуміння того, що можна змінити чи покращити на соціальному рівні.

Центральним контекстом, який тут застосовується, є те, як самі соціальні умови, тобто соціально-економічна система, впливають на здоров’я людини загалом. За словами лікаря Рудольфа Вірхова: «Медицина є соціальною наукою, і політика є не чим іншим, як медициною у великих масштабах»[5]. Вірхов визнавав, що будь-яка проблема соціального здоров’я безумовно пов’язана із суспільством загалом. Його структура, характеристика та цінність підтримки має глибокий вплив на здоров’я та поведінку суспільства, а аргументи, які стосуються заслуг нових соціальних ідей, безумовно зводяться до раціонального оцінювання їх якості через порівняння. Оскільки кожен відповідний компонент соціального здоров’я має свої власні характеристики та причинність, ми можемо також працювати над вивченням альтернативних підходів до розв’язання цієї проблеми чи до деяких покращень, які, можливо, на цей час не практикуються, але, очевидно, повинні практикуватись. Аналіз існуючих компонентів соціального здоров’я задля розуміння того, що відбувається з плином часу і за різних обставин, у поєднанні з оцінкою кожної проблеми в кожному окремому випадку з урахуванням висновку, що могло б «закріпити» чи «покращити» такі результати в максимально можливих масштабах є основним напрямком думок, висловлених тут.

Учасники руху «Zeitgeist» переконані: нинішня соціальна модель є причиною «соціальної патології», що увічнює дисбаланс, який генерує непотрібні як фізіологічні, так і психологічні розлади серед населення, не згадуючи вже про систематичне обмеження людського потенціалу для вирішення проблем у багатьох сферах. Звісно, такий контекст, зазвичай, розширюють і до екологічного здоров’я, маючи на увазі, що стан планети, а зокрема екологічні проблеми, їх натиск чи полегшення завжди мають вплив на наше соціальне здоров’я в довгостроковій перспективі. Однак ми не будемо на цьому фокусуватися в цьому есе.

Наш аналіз буде розділяти об’єкт соціального здоров’я на дві загальні категорії: фізіологічне та психологічне[6] – кожна з яких буде розбита на підкатегорії, що відображають домінуючі проблеми, розглянуті у відповідному відсотковому відношенні до загальної кількості населення. І все ж, треба розуміти, що фізіологічні та психологічні наслідки рідко, якщо не ніколи, мають єдині причини. Існує біопсихосоціальний зв’язок[7] між практично всіма людськими явищами, що доводить, знову ж таки, багаторівневий симбіоз характерний для людини. Іншими словами, тоді як проблема, на якій ми в цей момент фокусуємось, на перший погляд може видаватись «фізіологічною», причина, що є в основі її наслідків, цілком може бути «психологічною» чи, наприклад, «соціальною».

 

Економічний фактор

Як згадувалося раніше, головним тезисом цього есе є показати глибокий вплив нашої глобальної соціально-економічної системи на здоров’я суспільства, звертаючи особливу увагу впливу бідності, стресу та нерівності. Якщо ви побіжно переглянете головні причини смертності на глобальному рівні, інформацію про які надає Всесвітня організація охорони здоров’я[8], ви побачите чіткий поділ, який ґрунтується на економічному стані відповідного регіону. Наприклад, фактом є те, що ракові хвороби є більш поширеними в суспільствах з високим рівнем доходів, тоді як діарейні хвороби більш поширені в суспільствах з низьким рівнем доходів, що дає нам розуміння того, як широкий контекст соціально-економічного становища може впливати на здоров’я суспільства.

Магатма Ганді одного разу сказав: «Бідність – це найгірша форма насильства»[9]. Контекст цих слів стосувався непотрібних смертей, спричинених бідністю, в сенсі широких обмежень, таких як серйозні фінансові обмеження, що впливають на здоров’я. Ця ідея була пізніше оформлена в термін структурного насильства[10], визначеного др. Джеймсом Джиліґаном: «…підвищений рівень смертності та непрацездатності переносять саме ті, хто знаходиться на нижчих щаблях суспільства». Він відрізняє структурне насильство від поведінкового насильства, перше з яких «діє, ймовірніше, постійно ніж поодиноко»[11].

Будь ласка, зверніть увагу, що термін «насильство» в цьому контексті не обмежується звичайною класифікацією фізичної шкоди, на зразок бійки між людьми або образ. Контекст у цьому випадку припускає соціальний тиск, який часом є непомітним, але який через ланцюжок причинних характеристик, властивих нашій соціальній системі, завдає непотрібної шкоди людям, як фізичної, так і психологічної, або обох водночас. Прикладів цього явища може бути цілий спектр – від очевидного до складного в причинно-наслідковому ланцюжку. Простим прикладом на «макро» рівні може бути переважання діарейних захворювань у бідних суспільствах. Ці хвороби вбивають близько 1,5 мільйона дітей щороку[12]. Їх цілком можна уникнути та вилікувати; і хоча самі інфекції розповсюджуються через забруднену їжу та питну воду або від особи до особи внаслідок поганих гігієнічних умов, їм легко можна запобігти. До того ж вони трапляються порівняно рідко в країнах першого світу, що вказує на те, що справжніми причинами на сьогодні є не самі хвороби, а умови бідності, які дають цим хворобам змогу процвітати. Проте, причинність на цьому не закінчується. Тепер ми повинні поставити собі питання: «а що спричиняє бідність?».

Більш абстрактним прикладом на мікрорівні можуть бути проблеми розвитку людини, коли з’являється шкідливий тиск у сім’ї чи в суспільстві. Уявіть собі одиноку матір, яка через фінансові потреби, щоб виростити дитину та звести кінці з кінцями, повинна важко працювати, обмежуючи час, необхідний для спілкування з дитиною. Такий тиск не лише позбавить дитину необхідної підтримки та керівництва в її розвитку, він також буде розвивати схильності до депресії та тривоги у зв’язку з постійним стресом через борги, рахунки і таке інше, внаслідок чого в сім’ї почне матеріалізуватися погане поводження з дитиною, спричинене розчаруванням. Пізніше це спричинить серйозні емоційні втрати[13] у дитини, а також розпочнеться розвиток нервового та нездорового психічного стану, такого, наприклад, як схильність до наркотичної залежності[14].

Роки по тому, усе ще страждаючи від болю пережитого в ранні періоди життя, тепер вже доросла дитина помирає від передозування героїном. Питання: що спричинило це передозування? Героїн? Вплив матері? Чи економічні обставини в яких опинилася матір і які не дозволили їй збалансовано та розумно піклуватись про дитину[15]?

Вочевидь, не існує ніякої утопії стосовно умов проживання людини, а думати, що ми можемо пристосувати нашу соціально-економічну систему так, щоб протягом тривалого часу перешкодити на макро- і мікрорівнях усім проблемам, пов’язаним з її «структурою», є абсурдним. І все ж, можливим є стрімке покращення здоров’я суспільства завдяки зміні природи соціально-економічних умов найстратегічнішим, наскільки це можливо, способом. Так само, як ми проводили аналіз головних психічних та фізичних розладів у світі відповідно до кожного окремого випадку, ми визначимо, що справжній імператив покращення здоров’я суспільства майже повністю спирається на цю соціально-економічну умову причинності[16].

Відповідно до роботи Гернота Колера та Нормана Алкока «Емпірична таблиця структурного насильства» (англ. «An Empirical Table of Structural Violence»), написаної в 1976 році, було виявлено, що кожного року внаслідок структурного насильства[17] драматично помирає близько 18 мільйонів людей, і це дослідження проводилося понад 30 років тому. Від того часу глобальна прірва між бідними та багатими більш ніж подвоїлася, що дає підстави припустити, що кількість смертей на сьогоднішній день є набагато вищою.

Насправді структурне насильство є найсмертельнішим убивцею на планеті. Наступний графік показує рівень смертності певних демографічних груп, виявляючи ширший взаємозв’язок між низьким рівнем доходів та підвищеною смертністю.

Описание: Описание: СРВД

(Вище) Г. Д. Сміт, Дж. Д. Ньютон, Д. Вентворт, Р. Стамлер та Дж. Стамлер «Соціально-економічні відмінності в ризику смертності серед чоловіків, відібраних для багаторазового втручання факторів ризику», Американський журнал охорони здоров’я (1996) 86 (4): 486-96.

(англ. G. D. Smith, J. D. Neaton, D. Wentworth, R. Stamler and J. Stamler, «Socioeconomic differentials in mortality risk among men screened for the Multiple Risk Factor Intervention Trial: I. White men», American Journal of Public Health (1996) 86 (4): 486-96).

 

Фізіологічне здоров’я

Головні фізіологічні проблеми населення сьогодні переважно стосуються високого рівня смертності, викликаного такими епідеміями, як рак, хвороби серця, параліч тощо. Відносно незначні проблеми, як, наприклад, високий кров’яний тиск, ожиріння та інші, не лише знижують якість життя, але й часто передують серйознішим хворобам. Хоча вони порівняно є менш критичними, проте, зазвичай це частина процесу, який з часом може призвести до серйозніших хвороб та, зрештою, смерті[18].

Знову ж таки, дуже важливо пам’ятати, що причинність цих «фізичних» хвороб не є безпосередньо «фізичною» у вузькому сенсі цього слова, оскільки сучасні дослідження вказують на глибокий психосоціальний зв’язок[19] стресу з на перший погляд відокремленими фізіологічними проблемами.

Відповідно до даних Всесвітньої організації охорони здоров’я найпоширенішими причинами смертності в країнах з низьким, середнім та високим рівнем доходів є переважно хвороби серця, інфекції нижніх дихальних шляхів, інсульти та рак[20].

Тоді як кожна з цих хвороб (і багато інших) може бути пов’язана з різними причинами, які їм сприяють, задля спрощення ми в цьому тексті сфокусуємось на серцево-судинних захворюваннях.

 

Вивчення історії хвороби: серцево-судинні захворювання

Хоча лікування серцево-судинних захворювань привело до нещодавнього незначного зниження на глобальному рівні кількості серцевих нападів та смертей загалом[21], кількість діагнозів серцевих хвороб не зменшується, а за деякими регіональними дослідженням перебуває на підйомі[22] та набирає темпів істотного зростання[23].

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я ішемічна хвороба серця займає провідні позиції в структурі причин смертності на глобальному рівні[24]. Було виявлено, що тоді як тут існують генетичні фактори, які відіграють свою роль, 90% цих смертей заподіяні «факторами ризику, спричиненими способом життя»[25], а серцево-судинні захворювання загалом широко розглядаються як такі, яких можна уникнути за умови врегулювання способу життя. Якщо коротко, то встановлено тісні зв’язки цих хвороб з харчуванням, яке має високий вміст жирів, курінням, алкоголем, ожирінням, високим рівнем холестерину, діабетом та іншими факторами ризику, які дозволяють нам розширити діапазон причин серцево-судинних хвороб; і якщо ми будемо вивчати їхній вплив глибше, то побачимо, що, виявляється, найглибший вплив часто пов’язаний не лише з абсолютним доходом, а й з відносним соціально-економічним статусом.

Всесвітня організація охорони здоров’я загалом дає зрозуміти, що на глобальному рівні низький соціально-економічний статус спричиняє найбільше захворювань і, звичайно, є найзначнішим фактором ризику, який до цих хвороб призводить[26].

Це, з одного боку, відображає прямий економічний зв’язок з виникненням захворювань. Немає ніяких доказів, які б доводили, що генетичні відмінності між регіональними групами можуть бути відповідальними за ці відхилення. Натомість очевидним є те, як брак купівельної спроможності доводить людей до способу життя, який містить багато таких факторів ризику.

Дослідження, опубліковане в Американському журналі епідеміології (англ. «American Journal of Epidemiology») в 2009 році під назвою «Соціально-економічний стан та ішемічна хвороба серця» (англ. «Life-Course Socioeconomic Position and Incidence of Coronary Heart Disease») засвідчує, що чим довше особа перебуває в бідності, тим більша ймовірність, що у неї будуть розвиватися серцево-судинні захворювання[27].

У людей, які були економічно неблагополучними протягом усього життя є більша ймовірність того, що вони будуть курити, страждатимуть від ожиріння, будуть погано харчуватися тощо. Ранні дослідженнях епідеміолога др. Ральфа Р. Фрерікса, які особливо зосереджувались на соціально-економічному поділі в Лос-Анджелесі (Каліфорнія) показали, що рівень смертності від серцево-судинних хвороб у бідних людей був на 40% вищим ніж у багатих[28].

Враховуючи наш початковий тезис, для того, щоб простежити зв’язок соціальної системи з поширенням хвороб і пов’язаними з нею факторами ризику, нам потрібно розглянути прямий зв’язок між стресом та купівельною спроможністю. Почнемо з останнього, що є простішим. Очевидно, що шкідливі для здоров’я звички з’являються в середовищі з низьким рівнем доходів, через відсутність коштів для кращого харчування[29], медичної допомоги[30] і освіти[31]. Наприклад, в магазинах найдешевшою є їжа з високим вмістом жирів та солей, що є факторами ризику для здоров’я та яка призводить до серцево-судинних захворювань.

Варто зазначити, що наша соціально-економічна модель виробляє товари, орієнтовані на купівельну спроможності певних демографічних груп. Рішення про виробництво продуктів харчування низької якості приймається в інтересах прибутку, а оскільки більшість населення планети є відносно бідною, немає нічого дивного в тому, що для того, щоб зайняти цей сегмент ринку, якість повинна бути знижена задля досягнення конкурентоспроможності. Інакше кажучи, для кожного соціального класу існує свій ринок і природним є те, що чим нижчий соціальний клас, тим нижча якість товарів. Ця реалія є прикладом прямого зв’язку соціальної системи з причинністю серцево-судинних захворювань. В той час як поінформованість щодо відмінностей між різною якістю продуктів харчування може допомогти людям з низьким рівнем доходів в процесі прийняття рішень харчуватися краще, фінансові обмеження, властиві їх становищу, можуть просто зробити таке рішення складним, якщо не неможливим, оскільки, знову ж таки, такі продукти в середньому є дорожчими.

В епоху, коли виробництво їжі і харчування людини є добре зрозумілим науковим явищем, так само як і те, що в цьому питанні працює, а що ні – що взагалі є корисним, а що ні – ми повинні поставити собі питання, чому існує величезна кількість методів навмисного виробництва нездорової їжі та шкідливих індустріальних методів загалом. Причиною цього є те, що людське здоров’я не є метою харчового виробництва і ніколи ним не було через ізольований інтерес до отримання прибутку. Ми поговоримо про цей розлад стимулювання, властивий ринковій економіці, в пізніших есе.

 

Фактор стресу

Давайте тепер розглянемо роль стресу. Стрес має більший вплив на серцево-судинні захворювання, ніж вважалося раніше, не згадуючи навіть той статистичний факт, що люди з низьким рівнем доходів мають схильність до куріння та алкоголізму, високий кров’яний тиск та, як правило, нехтують своїм тілом та здоров’ям в постійній боротьбі за доходи та власне виживання. В той час як ці фактори є абсолютно очевидними і, знову ж таки, як виявляється, пов’язані з неминучою стратифікацією, яка властива ринковій економіці[32], найшкідливіша форма стресу набуває форми психосоціального стресу, тобто стресу, який має якийсь психологічний зв’язок із соціальним середовищем.

Професор департаменту епідеміології й охорони здоров’я в університетському коледжі Лондона Майкл Мормот провів два важливих дослідження, які стосуються зв’язку соціального статусу зі здоров’ям[33].

Дослідження, в якому суб’єктною групою була британська система державної служби виявило, що градієнтом якості здоров’я в індустріалізованих суспільствах є не лише низький рівень здоров’я у малозабезпечених людей та високий рівень здоров’я в усіх інших. Вони також виявили рівень соціального поширення захворювань, який ви можете побачити, коли пройдетесь від вершини соціально-економічної драбини до її підніжжя, а також те, що типи захворювань людей при цьому будуть в середньому змінюватися.

Наприклад, на найнижчих щаблях ієрархії люди мають вчетверо вищий рівень смертності від серцево-судинних захворювань порівняно з людьми, які знаходяться на найвищих щаблях. Навіть в країні з універсальною охороною здоров’я, що гірший фінансовий статус людини та її позиція в ієрархії, то гіршим в середньому буде її здоров’я. Причина, по суті, психологічна, оскільки, як виявляється, що більше стратифіковане суспільство, то гірший стан його здоров’я загалом, а особливо його нижчих класів[34].

Ця модель з роками підтвердилася багатьма іншими дослідженнями, включаючи збірку глибоких наукових досліджень, що проводилися Річардом Вілкінсоном та Кейт Пікет. У своїй роботі «Рівень настрою: Чому рівність – це краще для всіх» (англ. «The Spirit Level: Why Equality is Better for Everyone»), вони вивчили сотні епідеміологічних досліджень, які стосуються цього питання, описавши, як більш нерівні суспільства увічнюють широкий спектр проблем, пов’язаних з їхнім здоров’ям, як фізіологічним, так і психологічним.

Крім того, серцево-судинні захворювання, деякі види раку, хронічні захворювання легенів, шлунково-кишкові захворювання, болі в спині, ожиріння, високий кров’яний тиск, мала тривалість життя та багато інших проблем, як тепер стає зрозумілим, також пов’язані з соціально-економічним статусом в широкому розумінні, а не лише з факторами ризику[35]. Існує соціальна градація якості здоров’я в суспільстві і те, де ми знаходимося стосовно інших людей має потужний психосоціальний ефект. Ті, хто знаходиться вище за нас, мають в середньому краще здоров’я, тоді як ті, хто знаходиться нижче за нас, мають в середньому гірше здоров’я[36].

Фактично, статистичне порівняння здоров’я суспільства країн з високим рівнем різниці доходів (як, наприклад, в Сполучених Штатах Америки) і тих, в яких рівень доходів різниться менше (як, наприклад, в Японії) оголює цілком очевидну правду[37]. І все ж, такі на перший погляд «фізичні» хвороби – це лише частина кризи охорони здоров’я, згенерованої нерівністю, яка, знову ж таки, є сама по собі лише наслідком, що витікає з прямої незмінної стратифікації, яка властива нашій глобальній соціальній системі.

 

Психологічне здоров’я

Можливо, глибше значення в проблематиці здоров’я суспільства має вплив соціальної нерівності на наше психічне або психологічне здоров’я. Це тягне за собою такі поведінкові реакції та схильності, як акти насильства або поганого поводження, разом з такими емоційними проблемами, як депресія, тривога та особистісні розлади.

При загальному оцінюванні тенденцій депресії та тривоги в розвинутих країнах, країнах, в яких, як багато хто вважає, живеться веселіше та легше через доступ до матеріальних благ, з’ясовуються зовсім інші реалії[38] [39]. Британське дослідження щодо вивчення депресії серед людей 20-річного віку показало, що в 1970 році цей показник був у середньому вдвічі більшим, ніж у 1958 р.[40]. Американське дослідження, що проводилося за участі 63 700 студентів коледжу, показало, що високому рівню тривоги піддаються в п’ять разів більше молодих людей, ніж це було в пізніх 1930-х[41]. Дослідження американської психологічної асоціації, що проводилося в 2011 році, показало, що психічні захворювання серед студентів коледжу були більш поширеними, ніж десятиріччя назад[42].

Психолог університету Сан-Дієго Жан Твендж виклав результати 269 досліджень, які стосуються вимірювання тривожності в США та які проводилися між 1952 та 1993 роками. Сукупні оцінювання показують драматично чітку тенденцію росту тривожності в цей період, з таким, для прикладу, висновком, що до кінця 1980-х середньостатистична американська дитина була більш стривоженою, ніж психіатричні пацієнти дитячого віку в 1950-х[43].

У 2011 році звіт національного центру статистики охорони здоров’я (англ. «NCHS») показав, що рівень застосування антидепресантів в Америці серед підлітків та дорослих (людей віком від 12 років і старших) збільшився майже на 400% між 1988–1994 та 2005–2008 роками. Антидепресанти були на третьому місці серед найпоширеніших медикаментів, які призначались і вживалися американцями в 2005–2008 роках[44].

Тоді як генетичний компонент депресії може мати значення, чітко прослідковуються тенденції, що вказують на причинність навколишнього середовища, яка виступає тут в якості рушійної сили. За словами Річарда Вілкінсона: «Хоча в людей з психічними розладами інколи відбуваються зміни рівня певних хімічних речовин у мозку, ніхто ще не довів, що вони є причинами депресії, радше навпаки, самі ці зміни були спричинені депресією…хоча деяка генетична вразливість може лежати в основі деяких психічних хвороб, цим не можна пояснити велетенського зростання кількості захворювань в останні десятиліття – наші гени не можуть змінюватися так швидко»[45].

Виявляється, наш відносний соціальний статус справляє глибокий ефект на наше психічне здоров’я і ця схильність може також простежуватися в тому, що ми називаємо еволюційною психологією подібних нам приматів. Дослідження 2002 року, що проводилося над макаками, показало, що у тих з них, які знаходилися на нижчих, підлеглих щаблях соціальної ієрархії, був нижчий рівень активності дофаміну, ніж у домінантних приматів, і цей показник змінювався як тільки зграї перегруповувалися.

Іншими словами, тут немає нічого спільного зі специфікою їхньої біології – лише соціальне упорядкування скорочує чи підвищує рівень дофаміну. Також було з’ясовано, що мавпи нижчих рівнів ієрархії потребували більше кокаїну для його компенсації. Все це доводить, що низький рівень дофаміну в приматів (так само як і в людей) має прямий взаємозв’язок з депресією[46].

Картина стає цілком зрозумілою, і хоча такі прямі чинники стресу, як відсутність гарантії працевлаштування, борги та інші, більшою мірою економічні, властиві соціальній системі фактори можуть грати важливу роль[47], значення самого соціально-економічного статусу є все ще домінантним. Наступний графік є порівнянням загального психічного здоров’я та рівня вживання наркотиків в різних країнах[48].

Він містить інформацію з дев’яти країн, взяту з опитувань ВООЗ, в тому числі рівень тривожних розладів, розладів настрою, імпульсивних розладів, залежностей тощо. Тут чітко видно, що Сполучені Штати Америки, які мають найвищий показник нерівності, мають також колосальний рівень розладів психічного здоров’я та вживання наркотиків у порівнянні з менш стратифікованими країнами, серед яких Італія знаходиться на найнижчому рівні за кількістю психічних розладів у цій групі.

 

Описание: Описание: MI

 

Навіть прийнятний соціальний статус, як при кастових відносинах у таких країнах, як Індія, може мати суттєвий вплив на впевненість та поведінку. У дослідженні 2004 року проводилося порівняння здатності до вирішення проблем серед 321-го індійського хлопчика з вищої касти та 321-го індійського хлопчика з нижчої касти. Результати показали, що коли касти не були публічно оголошені до того, як почалося вирішення проблем, обидві групи хлопчиків досягли однакових результатів. У другому раунді, перед яким було оголошено касту кожної групи, група з нижчої касти впоралася із завданням набагато гірше, а група з вищої – набагато краще, що спричинило велику розбіжність даних при порівнянні з результатами першого раунду[49].

Люди значною мірою залежать від сприйняття їхнього статусу в суспільстві, і часто, коли ми чекаємо, що нас розглядають як нижчих, ми нерідко і поводимося як такі.

Описание: Описание: HLCS

 

На закінчення цього параграфу, що стосується психосоціального феномену, який ґрунтується на нерівності, що показує чіткий зв’язок з психологічним здоров’ям, важливо швидко з’ясувати широке коло проблем, які з цим пов’язані. Коли йдеться про освіту, соціальний капітал (довіру), ожиріння, тривалість життя, підліткову вагітність, ув’язнення та покарання, соціальну мобільність, можливості та навіть інновації – країни з меншою різницею доходів мають кращі показники, ніж ті, в яких різниця доходів є більшою. Іншими словами, вони є здоровішими суспільствами[50].

 

Вивчення хвороби: поведінкове насильство

У поєднанні з вищезгаданими проблемами, які пов’язані з нерівністю в суспільстві, існує одна проблема, яка заслуговує на глибше вивчення: поведінкове насильство. Кримінальний психолог др. Джеймс Джиліґан, колишній голова центру вивчення насильства Гарвардської медичної школи висловив своє остаточне ставлення до цього питання в роботі «Насильство: наша смертельна епідемія та її причини» (англ. «Violence: Our Deadly Epidemic and its Causes»). Др. Джиліґан цілком ясно дає зрозуміти, що екстремальні форми насильства є не випадковими чи викликаними генетично, вони радше є складними реакціями, викликаними стресовими переживаннями, як довготривалими, так і короткотривалими.

Наприклад, жорстоке поводження з дітьми, як фізичне так і емоційне, разом зі складнішими рівнями персонального стресу, має прямий зв’язок як з навмисними, так і з імпульсивними актами насильства. І хоча чоловіки статистично мають вищу схильність до насильства, значною мірою через ендокринологічні характеристики, які хоч і не є причиною насильницьких реакцій, але можуть бути причиною їх посилення при впливі стресу[51], поширеним мотивом все ще залишається вплив оточення та культури.

Все це не зменшує важливості гормонів або навіть, можливо, генетичних схильностей[52], але показує, що така поведінка ґрунтується, вочевидь, не на нашій біології, а на умовах, в яких перебуває людина, та на пережитому нею досвіді. Інші поширені припущення щодо причинності, як, наприклад, «інстинкт», є також дуже абстрактними та невизначеними, щоб мати якусь практичну вагомість[53].

Др. Джиліґан зазначає: «Я вважаю, що єдиний спосіб пояснити причини насильства так, щоб ми могли навчитися йому запобігати – це підходити до насильства як до проблеми соціального здоров’я та профілактичної медицини, а також думати про насильство як про симптом загрозливої для життя патології, яка, як і всі форми захворювань має етіологію чи причини, патоген»[54].

В своєму діагнозі др. Джиліґан дає ясно зрозуміти, що найбільшою причиною насильницької поведінки є соціальна нерівність, що проливає світло на вплив сорому та приниження, які виступають як емоційні характеристики тих, хто залучений до насильства[55].

Томас Шеф, заслужений професор соціології у відставці з Каліфорнії зазначає, що «сором є соціальною емоцією»[56].

Сором та приниження можна прирівняти до почуття тупості, неадекватності, збентеження, дурості, почуття беззахисності, незахищеності тощо – всі ці почуття значною мірою є соціальними чи відносними за походженням.

Зайве говорити, в глобальному суспільстві з не лише зростаючою нерівністю доходів, але й невідворотною нерівністю «самовартості» – оскільки нам нав’язують статус, пов’язаний з нашою роботою, величиною грошової суми на банківських рахунках тощо – не є таємницею, що почуття меншовартості, сорому та приниження є головними елементами сьогоднішньої культури.

Наслідки таких почуттів мають дуже серйозний вплив на здоров’я суспільства, включаючи епідемію поведінкового насильства у різноманітних формах, які ми бачимо сьогодні. Тероризм, вбивства в місцевих школах та церквах, разом з іншими екстремальними актами, яких раніше просто не можна було й уявити, проявляють свій контекст сьогодні, виявляючи унікальну еволюцію самого насильства. Др. Джиліґан підходить до висновку: «якщо ми бажаємо запобігти насильству, тоді в наших планах впровадити політичні та економічні реформи»[57].

Наступний графік відображає кількість убивств у багатих країнах з різним рівнем соціальної нерівності. Сполучені Штати Америки, які, ймовірно, є найбільшим захисником «анти-соціалізму», де присутній низький рівень захищеності (як, наприклад, відсутність універсальної охорони здоров’я), та які проштовхують психологічну етику, що «незалежність» та «конкуренція» є найважливішими моральними орієнтирами – демонструють солідний рівень насильства.

Тоді як в американських політичних колах все ще тривають дебати щодо контролю над володінням зброєю і таке інше, очевидним є те, що все це не має насправді нічого спільного з причинами проблеми.

 

Описание: Описание: SC

 

На закінчення

Це есе є спробою зробити стислий огляд основних причинно-наслідкових зв’язків щодо здоров’я людини як на психологічному, так і на фізичному рівні. Його тему присвячено тому, як соціально-економічні умови зазвичай покращують або погіршують здоров’я суспільства загалом, натякаючи на необхідність створення ідеальних умов, які могли би підвищити рівень щастя, зменшити рівень загальнопоширених хвороб та усунути епідемію поведінкових проблем, таких, як насильство. Тоді як очевидними є прямі зв’язки економіки з тим, як вона послаблює людське здоров’я та добробут загалом через повне позбавлення, - як наприклад, неможливість отримувати якісну їжу, а також обмеження в часі через роботу, що зменшує емоційну та розвиваючу підтримку дітей, втрата належної якості освіти через проблеми регіонального фінансування, разом з безладом в кожному окремому випадку, як, наприклад, те, що більшість шлюбів розпадаються через фінансові проблеми[58], – відповідній проблемі позбавлень тут надається більше уваги через те, що вона є менш усвідомленою і більш актуальною, ніж більшість може собі уявити.

Ці реалії в структурному, соціально-економічному контексті, рішуче кидають виклик тим моральним уявленням, що конкуренція, класовість та інші «капіталістичні» поняття стимулювання і прогресу є рушіями соціального прогресу та здоров’я. Що більше ми вивчаємо це явище, то сильнішим стає аргумент на користь того, що природа нашої соціально-економічної системи є трохи оберненою у своєму фокусі та намірах. Очевидним є те, що людський прогрес, здоров’я та успіх не визначаються постійним напливом доступних для продажу ринкових товарів, пристроїв та матеріальних виробів. Охорона здоров’я та саме здоров’я ґрунтується та тому, як ми ставимося один до одного і до навколишнього середовища загалом, а вимушена ринкова стратифікація вкрай руйнівна для суспільства.

Наслідком є прихована форма насильства над населенням, а оскільки проблеми охорони здоров’я, які ми розглядаємо, насправді є проблемами громадськості та прав людини, отже вони просто не повинні існувати. Коли ми ясно бачимо у світі геноцид, ми палко заперечуємо його, цілковито посилаючись на моральне підґрунтя. Але що, коли існує постійний геноцид, який є невидимим, але дуже реальним та увічненим не якоюсь специфічною персоною чи групою, а розладом, породженим стресом та діями, викликаними традиційними методами людської взаємодії й економічного впорядкування, що були створені та приведені в дію?

Як буде показано в наступних есе, одних лише регулювань сучасної соціально-економічної системи не досить для ґрунтовного вирішення цих проблем в довготерміновому періоді. Самі фундаментальні засади нашої нинішньої моделі обмежені ієрархічними економічними та конкурентними орієнтирами, і для видалення цих атрибутів та їх наслідків потрібна повна трансформація всієї соціальної системи.

 




[1] Джерело: Paraphrased, from Karamazov Brothers, Fyodor Dostoyevsky, 1880, с. 316.

[2] Тут мається на увазі те, як сучасне суспільство винагороджує та посилює деякі типи поведінки у порівнянні з іншими. Наприклад, в західному світі невиробничі фінансові інститути отримують більше фінансової винагороди, ніж виробництво справжніх товарів та послуг. Це породило проблему  стимулювання, яка містить в собі байдужість до навколишнього середовища та ігнорування здоров’я суспільства взагалі. Як буде пізніше згадуватись в цьому тексті, психологія ринкової економіки насправді протиставляється підтримці життя.

[3] В останні роки були прийняті інші спроби підрахунку «щастя» та добробуту за допомогою, наприклад, такого показника, як Валове національне щастя (ВНЩ), який проводить їх вимір через періодичні опитування (http://www.grossnationalhappiness.com/).

[4] Визначення терміна «соціальна медицина»:

(http://www.medterms.com/script/main/art.asp?articlekey=5120)

[5] Джерело: The Evolution of Social Medicine, Rudolph Virchow: Rosen G., from the Handbook of Medical Sociology, Prentice-Hall, 1972.

[6] Задля спрощення соціологічні явища тут можуть бути об’єднані у психологічну категорію, оскільки результат соціологічних умов є сукупністю психічних станів індивідів.

[7] Біопсихосоціальний означає взаємодію біологічного, психологічного та соціального впливу на якийсь наслідок. Наприклад, ожиріння на перший погляд пов’язане з харчуванням. Якщо людина забагато їсть, вона набирає вагу. Проте, сьогодні існує велика кількість доказів (які ми подамо пізніше в цьому есе), які зображують як зовнішні фактори – такі як позбавлення індивіда емоційної підтримки з боку соціальної групи, членом якої він являється або слабка тілесна адаптація, яка формується та стимулюється поганими звичками - впливають на психологію людини, що призводить до пошуку комфорту у споживанні їжі. Згадані поняття, які впливають на чиюсь психологію, є результатом соціологічних умов.

[8] Джерело: The top 10 causes of death, WHO, 2013.

(http://www.who.int/mediacentre/factsheets/fs310/en/index.html).

[9] Джерело: Quoted in A Just Peace through Transformation: Cultural, Economic, and Political Foundations for Change,  International Peace Association, 1988.

[10] Джерело: An Empirical Table of Structural Violence, Gernot Kohler and Norman Alcock, 1976 (http://jpr.sagepub.com/content/13/4/343.extract).

[11] Джерело: Violence, James Gilligan, Grosset/Putnam, New York, 1992, с. 192.

[12] Джерело: Diarrhoeal disease, WHO, 2013

(http://www.who.int/mediacentre/factsheets/fs330/en/index.html).

[13] Термін «емоційна втрата» стосується сильних емоційних травм, перенесених переважно в дитинстві, та яка все ще має свій ефект. За словами доктора Габора Мате: «Найбільша шкода, спричинена байдужістю, травмами або емоційними втратами, полягає не в безпосередньому болі, який вони викликають, а в довготривалих спотвореннях в інтерпретації дитиною світу та її місця в ньому, до яких вони спонукають дитину впродовж її розвитку»  «В королівстві голодних привидів» (англ. «In the Realm of Hungry Ghosts», North Atlantic Books, 2012, с. 512).

[14] Як зазначалося раніше, для вивчення тематики залежностей, спричинених емоційними втратами в дитинстві та відчуттям небезпеки, дуже рекомендуємо роботу Габора Мате «В королівстві голодних привидів» (англ. «In the Realm of Hungry Ghosts», North Atlantic Books, 2012).

[15] Рекомендуємо вам переглянути роботу М.Х. Бреннера «Психічні хвороби та економіка» (англ. «Mental Illness and the Economy»). Резюме: «Встановлюючи зв’язки між численними економічними та інституційними даними штату Нью-Йорк на період з 1841 до 1967 року, Харві Бреннер дійшов висновку, що нестійкість національної економіки являється єдиним найбільш важливим джерелом коливань в кількості та частоті госпіталізації психічно хворих».

[16] Дослідженням для довідки в тому ж базовому контексті є «Вплив відомих факторів ризику на надмірну смертність дорослих чорношкірих в Сполучених Штатах Америки» (англ. «The Effect of Known Risk Factors on the Excess Mortality of Black Adults in the United States», Journal of the American Medical Association, 263(6):845-850, 1990). Це епідеміологічне дослідження виявляє, що дві третини смертей афро-американського населення згаданих в тексті може бути пояснено лише низьким соціально-економічним статусом та його прямими чи непрямими наслідками.

[17] Джерело: An Empirical Table of Structural Violence, Gernot Kohler and Norman Alcock, 1976.

[18] Джерело: As obesity rates rise, chief heart surgeon sees more high-risk patients in operating room, Caitlin Heaney, 2012 р. (http://thetimes-tribune.com/lifestyles-people/as-obesity-rates-rise-chief-heart-surgeon-sees-more-high-risk-patients-in-operating-room-1.1379223).

[19] «Психосоціальний» у даному випадку визначається як такий, що містить в собі аспекти як соціальної, так і  психологічної поведінки; їх взаємозв’язок

(http://medical-dictionary.thefreedictionary.com/psychosocial).

[20] Десять найпоширеніших причин смертності, ВООЗ, 2013 р.

(http://www.who.int/mediacentre/factsheets/fs310/en/index.html).

[21] «Тенденції серцево-судинних захворювань, раку та інсультів», Бюро інформації з питань народонаселення США (http://www.prb.org/Articles/2002/USTrendsinHeartDiseaseCancerandStroke.aspx).

[22] «Кількість серцево-судинних захворювань збільшиться на 25% до 2020», Belfast Telegraph, 2012 (http://www.belfasttelegraph.co.uk/news/local-national/northern-ireland/heart-disease-to-rise-25-by-2020-16177410.html).

[23] «Нові статистичні дані щодо серцево-судинних захворювань та інсультів у Європі», Science Daily, 2012 (http://www.sciencedaily.com/releases/2012/09/120929140236.htm).

[24] Атлас серцево-судинних захворювань та інсультів (англ. «The Atlas of Heart Disease and Stroke»), ВООЗ та Центр з контролю і профілактики захворювань у США, Частина 3, Всесвітній тягар ішемічних серцевих захворювань.

[25] Там само.

[26] Там само, Розділ 11 «Соціально-економічний статус».

[27] Life-Course Socioeconomic Position and Incidence of Coronary Heart Disease, American Journal of Epidemiology, April 1, 2009 (http://aje.oxfordjournals.org/content/early/2009/01/29/aje.kwn403).

[28] Heart Disease Tied to Poverty, New York Times, 1985 (http://www.nytimes.com/1985/02/24/us/heart-disease-tied-to-poverty.html).

[29] Цитата з дослідження «Чи можуть американці з низьким рівнем доходів дозволити собі здорове харчування?» (англ. «Can Low-Income Americans Afford a Healthy Diet?»): «Багато спеціалістів з харчування вірять, що американці, незалежно від рівня доходів, загалом мають доступ до поживної їжі, що складається з різних видів круп, пісного м’яса, а також свіжих овочів та фруктів. Насправді ж, ціни на продукти харчування встановлюють значний бар’єр для багатьох споживачів, які намагаються дотримуватись хорошого збалансованого харчування  за доступною ціною» (http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC2847733/).

[30] Джерело: Medical costs push millions of people into poverty across the globe, WHO (http://www.who.int/mediacentre/news/releases/2005/pr65/en/index.html).

[31] Джерело: Education Gap Grows Between Rich and Poor, Studies Say, NewYork Times, 2012 (http://www.nytimes.com/2012/02/10/education/education-gap-grows-between-rich-and-poor-studies-show.html?pagewanted=all).

[32] Класова стратифікація є непорушною частиною сучасної соціально-економічної моделі завдяки тому, що створена система стимулювання, яка нерівномірно розподіляє доходи, стратегічно підтримуючи верхні яруси ієрархії. Так, наприклад, в 2007 році керівники 365-и найбільших компаній США отримували у понад 500 разів більшу зарплату, ніж їхній середньостатистичний робітник. Це все також пов’язано з практикою макроекономічної грошової політики, яка структурно винагороджує багатих та карає бідних через систему банківського відсотку. (Багаті отримують відсоток прибутку з інвестицій, тоді як бідні, за відсутності інвестиційного капіталу, беруть позики для більшості великих покупок, виплачуючи борговий відсоток. Висловлюючись абстрактно, через такий механізм бідні змушені віддавати свої гроші багатим).

[33] Джерело: Whitehall Study I & II, (http://www.ucl.ac.uk/whitehallII/). Дивіться також: Epidemiology of socioeconomic status and health,  M. Marmot (http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/10681885).

[34] Там само.

[35] Заради уточнення тут варто зазначити, що цей феномен більше стосується відносно багатих  загалом суспільств, ніж суспільств, які по своїй суті є злиденними.

[36] Джерело: Social Determinants of Health: The Solid Facts, R.G. Wilkinson & M. Marmot, World Health Organization, 2006.

[37] Зведений PDF-файл з графіком регресії, який взятий з роботи Р. Вілкінсона та К. Пікет, Ви можете знайти за наступним посиланням:

http://www.tantor.com/Extras/B0505_SpiritLevel/B0505_SpiritLevel_PDF_1.pdf

[38] Джерело: The Dramatic Rise of Anxiety and Depression in Children and Adolescents, Peter Gray, 2012 (http://www.psychologytoday.com/blog/freedom-learn/201001/the-dramatic-rise-anxiety-and-depression-in-children-and-adolescents-is-it).

[39] Джерело: Anxiety Disorders Are Sharply on the Rise, Timi Gustafson R.D

(http://timigustafson.com/2011/anxiety-disorders-are-sharply-on-the-rise/).

[40] Time Trends in child and adolescent mental health, Maughan, Collishaw, Goodman & Pickles, Journal of Child Psychology and Psychiatry, 2004.

[41] За джерело взято дані Американської асоціації з вивчення тривожних розладів. Для підведення підсумків, до вивчення рекомендуємо цю статтю: http://www.msnbc.msn.com/id/39335628/ns/health-mental_health/t/why-are-anxiety-disorders-among-women-rise/#.UI9PRoUpzZg

[42] Depression On The Rise In College Students, NPR, 2011

(http://www.npr.org/2011/01/17/132934543/depression-on-the-rise-in-college-students).

[43] The age of anxiety? Birth cohort change in anxiety and neuroticism, J.M. Twenge, Journal of Personality and Social Psychology, 2007.

[44] Antidepressant Use in Persons Aged 12 and Over: United States, 2005–2008 рр., Laura A. Pratt, NCHS, жовтень 2011 р. (http://www.cdc.gov/nchs/data/databriefs/db76.htm).

[45] The Spirit Level by Richard Wilkinson and Kate Pickett, Penguin, березень 2009, с. 65.

[46] Social dominance in monkeys: dopamine D2 receptors and cocaine self-administration, Morgan & Grant, Nature Neuroscience, 2002, 5(2): с. 169-74.

[47] Suicide rates rocket in wake of economic downturn recession, Nina Lakhani, The Independent, 15 серпня 2012.

[48] 154 Графік взятий з роботи Річарда Вілкінсона та Кейт Пікет «Рівень настрою» (англ.»The Spirit Level» by Richard Wilkinson and Kate Pickett) Penguin, березень 2009, с. 67.

[49] Belief Systems and Durable Inequalities, Policy Research Working Paper, Waskington DC: World Bank, 2004 | Графік взято з роботи Річарда Вілкінсона та Кейт Пікет «Рівень настрою» (англ. «The Spirit Level»), Penguin, 2009, с. 113-114.

[50] Джерело: The Spirit Level by Richard Wilkinson and Kate Pickett, Penguin, 2009.

[51] Заведено вважати, що гормон тестостерон є «винуватцем» чоловічої агресії. Проте, коли протестували населення загалом, виявили, що міжіндивідуальні відмінності в рівні тестостерону не призводять до пропорційної зміни рівня агресивної поведінки. Так встановили, що замість того, щоб призводити до підвищення рівня агресії, тестостерон, по суті, діє навпаки. Для дальшого вивчення дивіться: The Trouble with Testosterone, Robert M. Sapolsky, Simon & Schuster, 1997, с. 147-159.

[52] Джерело: Violence—A noxious cocktail of genes and the environment, Mariya Moosajee, J R Soc Med., травень 2003; 96(5): 211–214 | Примітки до дослідження в Новій Зеландії, де простежувався очевидний генетичний зв’язок з насильницькою поведінкою, вказують лише на те, що високий рівень жорстокого поводження, яке траплялося в дитинстві, став імпульсом для активізації цієї явної генетичної схильності. (http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC539471/).

[53] Посилання: Violence, James Gilligan, Grosset/Putnam, New York, 1992, с. 210-213.

[54] Там само, с. 92.

[55] Там само, Частина 5.

[56] Джерело: Shame and conformity: the defense-emotion system, T.J. Scheff, American Sociological Review, 1988 р., 53:395-406.

[57] Джерело: Violence, James Gilligan, Grosset/Putnam, New York, 1992, с. 236.

[58] Джерело: Money Fights Predict Divorce Rates, Catherine Rampell

(http://economix.blogs.nytimes.com/2009/12/07/money-fights-predict-divorce-rates/).

Comments