Частина 1. Вступ

- ОГЛЯД -

 

«Ні великі політики чи фінансові владні структури світу, ні сліпі вузькоспеціалізовані професіонали, ні населення загалом не усвідомлюють, що… вже прямо зараз цілком можливо подбати про кожного жителя Землі й забезпечити йому настільки високий стандарт життя, про який досі ніхто і не думав. Більше не повинно бути тебе чи мене. Егоїзм – не необхідність, а відтак він стає нераціональним як умова для виживання. Війна є пережитком минулого»[1]

– Річард Бакмінстер Фуллер

 

Про рух

Заснований у 2008 році, рух «Zeitgeist» («The Zeitgeist Movement» або «TZM») є організацією, яка відстоює ідеї стійкого розвитку. Її діяльність реалізовується через активізм національних та регіональних груп, проектних команд, різноманітних заходів, доброчинних та медійних проектів. Активізм руху «Zeitgeist» базується виключно на ненасильницьких методах комунікації з акцентом на просвіті громадськості щодо справжніх першопричин більшості загальнопоширених персональних, соціальних та екологічних проблем сьогодення. Він поєднується з інформуванням про широкий потенціал вирішення таких проблем та удосконалення людства, які наука і технології надають нам сьогодні, залишаючись при цьому невикористаними через бар’єри, властиві теперішній устояній соціальній системі.

У той час як термін «активізм» є правильним за своїм точним значенням, просвітницьку роботу руху «Zeitgeist» не слід плутати з загальнокультурними, традиційними акціями «активістських протестів» на зразок тих, які ми історично спостерігали. Діяльність руху «Zeitgeist» здійснюється, скоріше, через цілеспрямовані, раціональні просвітницькі проекти, які працюють не для того, щоб справити враження, диктувати чи сліпо наслідувати, а для того, щоб запустити в дію хід думок, який буде логічно самореалізовуватися, коли такі поняття, як «стійкість»[2] та «соціальна медицина»[3] розглядатимуть з наукової точки зору.

Тим не менше діяльність руху «Zeitgeist» все-таки дуже схожа на традиційні правозахисні рухи минулого в тому, що його результати викривають для широкої більшості населення Землі насправді безглузді утиски, властиві сучасному соціальному облаштуванню, яке структурно і соціологічно обмежує людське благополуччя та потенціал, не кажучи вже про пригнічення загального масштабного розвитку через устояні методи сьогодення.

Наприклад, сучасна соціальна модель, увіковічуючи велетенський рівень корозійної економічної неефективності загалом (про що йтиметься в наших подальших есе), насправді вивищує одну економічну групу або «клас» людей над іншою, технічно утверджуючи непотрібний дисбаланс та відносно високий рівень втрат. Це можна назвати (за своїм ефектом) «економічним фанатизмом», що є не менш підступним, ніж дискримінація за статевими, етнічними, релігійними, догматичними або якимось іншими ознаками. Тим не менше, ця іманентна фанатичність є лише частиною ширшого явища, яке можна визначити як «структурне насильство»[4], що виникає за умов некритичного сприйняття непоінформованою більшістю широкого прояву страждань, жорстокості та утисків. Цей контекст насильства сягає дальше і глибше, ніж багато хто схильний вважати. Масштаб того, як наша соціально-економічна система без потреби послаблює наше соціальне здоров’я і перешкоджає нашому прогресові, може стати зрозумілим лише тоді, коли ми приймемо неупереджену технічну або наукову точку зору при розгляді соціальних проблем, минаючи наші традиційні фамільярності.

Відповідна природа нашої свідомості часто стає жертвою припущень щодо сприйняття як норми того, що постійні злидні та бідність більш ніж 3 мільярдів людей[5] є чимось «природним», а також соціальної системи як такої, яку неможливо змінити. Це актуально для тих, хто, наприклад, не знає, яку кількість їжі насправді виробляють у світі, де все це відбувається, як цю їжу марнують, якою є технічна природа можливостей ефективного та достатнього виробництва продуктів харчування в наші дні тощо. Це невидиме насильство може перетворитися на культурний мем[6], оскільки соціальні традиції та їх психологія можуть, не маючи прямих зловісних намірів, призвести у результаті до руйнівних для людського виду наслідків. Наприклад, у світі існують релігійні культури, які відмовляються від будь-яких форм загальноприйнятої медичної допомоги[7].

Можна довго сперечатися про моральні й етичні аспекти того, що в такій культурі означає смерть дитини від звичайної хвороби, яку можна було б вилікувати, якби було дозволено застосування сучасних наукових досягнень, але ми можемо принаймні погодитися, що смерть такої дитини була насправді викликана не самою хворобою, а соціальними умовами, які не допустили застосування медичних засобів.

Набагато ширше розкривають цю проблему результати соціального дослідження, об’єктом якого була «соціальна нерівність» та її вплив на здоров’я суспільства. Існує велика кількість фізичних та ментальних проблем здоров’я, які, як виявилося, породжені цими умовами, включаючи схильності до фізичного насильства, серцеві захворювання, депресію, відсутність освіти та багато-багато іншої шкоди, яка має соціальні наслідки, що насправді впливають на всіх нас[8].

 

Суть полягає в тому, що, маючи чітке розуміння причинно-наслідкових зв’язків, негативні впливи на умови існування людства стають ясно вираженими, проте вони все ще залишаються без необхідних змін через раніше сформовані традиції, закріплені культурою, які неминуче вводять нас у контекст громадянських прав, а відтак – соціальної стійкості. Цей новий правозахисний рух займається розширенням людських знань та наших технічних можливостей, що не лише вирішує проблеми, а й сприяє впровадженню науково обґрунтованої соціальної системи, що насправді оптимізує наш потенціал та здоров’я. Будь-що інше лише викликатиме непотрібний дисбаланс та соціальну дестабілізацію, а також спричинить те, що можна розглядати як приховану форму пригнічування. Отже, повертаючись до суті, рух «Zeitgeist» працює не лише над розширенням поінформованості про такі проблеми та їх справжні причини (а відтак – і логіку їх вирішення), він також, на відміну прямого методу вирішення проблем, працює над оприявленням того неймовірного потенціалу, який ми маємо, задля поліпшення умов людського існування загалом, вирішуючи проблеми, які, фактично, ще не були навіть усвідомлені[9]. Усе починається зі схвалення самої природи наукового світосприйняття, де запровадження відповідного емпіричного ходу думок має перевагу над будь-чим іншим, що може мати значення. Хід думок, за яким соціальна організованість в цілому може знайти більш точне розуміння стійкості та ефективності в масштабах, до цього ніколи не бачених, завдяки активному визнанню (та застосуванню) наукового методу.

 

Фокусування

В широкому розумінні активізм руху «Zeitgeist» може розглядатися як діагностика, просвіта та створення.

Діагностика:

Діагноз – це «визначення природи та причин чого-небудь». Відповідна діагностика причинних умов більшості соціальних та екологічних проблем, загальноприйнятих для сучасної культури, – це не лише скарги на них або критика дій людей чи якихось особливих інститутів, що сьогодні є частим явищем.

Справжня діагностика повинна вишукувати найнижчий із можливих причинний знаменник та працювати на відповідному рівні вирішення проблеми.

Головною проблемою сьогодні є те, що можна назвати «обрізаною системою координат», де має місце недалекоглядний хибний діагноз наслідків. Наприклад, традиційним, устояним рішенням щодо виправлення людської поведінки у випадках, які багато хто називає «кримінальними діями», є покарання у формі ув’язнення. Однак цей метод зовсім не поглиблює наше розуміння мотивації «злочинів» і не пояснює, чому психологія цих людей уможливила такі вчинки. На такому рівні такі рішення стають більш складними й залежать від синергічного відношення їх фізичної та культурної кульмінації з плином часу[10]. Те саме відбувається, коли людина помирає від раку, оскільки в такому випадку не сам рак убиває людину в буквальному розумінні, адже рак є лише продуктом інших чинників.

Просвіта:

Діючи на підставі припущення, що знання є найбільш потужним інструментом, який ми маємо для створення довготривалих доречних соціальних змін у глобальному суспільстві, ми вважаємо, що немає нічого важливішого, ніж якість чиєїсь особистої освіти та можливість ефективно і творчо передавати подібні ідеї іншим.

Рух «Zeitgeist» не слідує чіткому тексту статичних ідей. Така обмежена, вузька прив’язка є типовою для релігійних та політичних культів. Невизнання принципу «походження ідеї» підкреслює «антиустояність»[11] природи руху «Zeitgeist» (далі TZM).

#TZM нічого в цьому сенсі не нав’язує. Скоріше рух працює над створенням відкритого ходу думок для його усвідомлення індивідом з наміром посилити здатність індивіда збагнути доречність такого ходу в індивідуальних умовах та у притаманному індивідові темпі.

Більше того, освіта є обов’язковою не лише для людей, які незнайомі з таким ходом думок та набором інструментів для його застосування[12], а й для тих, хто його вже прийняв. Як у природі руху немає «утопії», так само немає й кінцевого стану його розуміння.

Створення:

Оскільки рух «Zeitgeist» неодмінно пов’язаний зі зміною людських цінностей шляхом освіти (потрібна для всезагального усвідомлення необхідності відповідних соціальних змін), він також працює над осмисленням того, як саме нова соціальна система, що базується на оптимальній економічній ефективності[13], буде впроваджуватися та як вона функціонуватиме в деталях, враховуючи наш нинішній рівень технологічних можливостей.

Одним із прикладів такої роботи можуть бути такі програми, як «Інститут глобального перепроектування»[14] – аналітичний центр, який працює над вираженням того, як основна соціальна інфраструктура могла б розгорнутися, базуючись на нинішньому рівні технологій. Він працює над поєднанням технічних потужностей із науковим ходом думок для обрахунку найбільш ефективної технічної інфраструктури, яка може бути можливою для певного регіону світу. Варто зазначити, що TZM відстоює «управлінський» підхід, який має мало спільного з будь-якими відомими на сьогодні методами управління. Він випливає з багатофункціонального поєднання різних перевірених методів для максимальної оптимізації, уніфікованої через використання збалансованих систем – максимально гнучких до подальших нових удосконалень[15].

Як побачимо пізніше, єдиним можливим еталоном, що може бути розглянутий як «найбільш повний» у будь-який час, є той, що приймає до уваги найширшу систему інтерактивних суттєво важливих спостережень. Така природа причинно-наслідкової синергії підкреслює технічну основу для по-справжньому стійкої економіки.

 

Економіка, заснована на законах природи та ресурсах

Сьогодні в різних колах існують різні терміни для вираження загального логічного базису для більш науково орієнтованої соціальної системи, зокрема такі, як «економіка, заснована на ресурсах», «ресурсно-орієнтована економіка» або «економіка, заснована на законах природи». У зв’язку з тим, що ці назви є історично довідковими та, до певної міри, довільними, тут буде застосовуватися назва «природнича/ресурсно-орієнтована економіка (ПРОЕ)» (англ. Natural Law/Resource-Based Economy (NLRBE)), оскільки вона має найбільш конкретне семантичне значення[16].

Природнича/ресурсно-орієнтована економіка визначається як «адаптаційна соціально-економічна система, яка походить з активного прямого фізичного посилання на керівні наукові закони природи».

Загалом спостереження свідчать, що завдяки застосуванню у науці та технологіях соціально спрямованих досліджень та перевірених знань, ми вже зараз можемо логічно прийти до таких соціальних підходів, які могли б виявитися набагато ефективнішими у задоволенні потреб людства.

Вже зараз ми можемо суттєво поліпшити здоров’я суспільства, краще зберегти природне середовище, забезпечити загальний матеріальний достаток, водночас стратегічно зменшивши або й остаточно вирішивши багато спільних соціальних проблем, які, на жаль, багато хто сьогодні розглядає як незмінні через свою культурну впертість.

 

Хід думок

Чимало ентузіастів та ініціативних груп працювали над створенням тимчасово передових технологічних рішень, які дали б змогу реалізувати нову ефективність та методи вирішення проблем, застосовуючи сучасні можливості цього ходу думок. З-поміж найвідоміших проектів можемо згадати, наприклад, «Міські системи» Жака Фреско[17] або «Будинок Димаксіон» Бакмінстера Фуллера[18].

Водночас, застосування самої лише інженерії замало – це очевидно. Критично важливо пам’ятати, що всі специфічні технологічні рішення можуть бути лише скороминущими, якщо брати до уваги еволюцію наукових знань та їх нових технологічних застосувань. Іншими словами, всі сучасні технологічні рішення можуть з часом застаріти.

Відтак єдине, що залишається незмінним, – це хід думок з науковими причинно-наслідковими принципами в його основі. Тому TZM вірний лише цьому ходу думок, а не якимсь особам, інститутам чи тимчасовим технологічним досягненням. TZM слідує цій самогенеруючій основі мислення, а отже діє в нецентралізованій, голографічній манері відповідно до того ходу думок, який є початком і спонукою до дій.

 

Упередження щодо науки

Прикладом, вартим уваги, є те, як еволюція людського розуміння самих себе та середовища свого існування продовжує розвиватися, відмовляючись від старих ідей та поглядів, що більше не підтримуються завдяки постійному виникненню нової викривальної інформації.

Важливим поняттям, яке варто розглянути, є упередження. У більшості випадків їх можна віднести до категорії вірувань, які колись виникали й адекватно підтримувалися через досвід чи усвідомлення, але які більше не можуть вважатися життєздатними через нову інформацію, яка їх заперечує.

Наприклад, у той час, як завдяки швидкому зростанню об’єму інформації та підвищенню загальної грамотності населення[19] традиційна релігійна думка для багатьох людей на Заході може здаватися дедалі менш прийнятною, корені релігійної думки можна простежити до часів, коли люди могли виправдати законність і правильність таких вірувань, враховуючи обмежене розуміння ними навколишнього середовища.

Такий шаблон очевидний для всіх сфер пізнання, включаючи й сучасний «академічний світ». Навіть так звані «наукові» висновки, які, враховуючи найновіші дослідження та випробування, часто не можуть більше вважатися дійсними[20], все ще захищаються лише через їх належність до нинішніх культурних традицій.

Такі «устояні інститути» часто хочуть зберегти status quo через власний егоїзм, або ж боячись втратити владу, ринковий прибуток чи загальний психологічний комфорт. Ця проблема частково зумовлює наш соціальний параліч[21].

Відтак, дуже важливо визнавати таку модель змін і розуміти, наскільки критично важливо бути змінним, коли це стосується системи вірувань, не кажучи вже про випадки з небезпечними феноменами «устояних інститутів» – з їх культурною запрограмованістю та бажанням самозбереження замість того, щоб змінюватися і розвиватися.

 

Поява традицій

Конфлікт сприйняття між нашими культурними традиціями та чимраз більшою базою нових знань лежить в основі того, що робить «дух часу» таким, яким ми його зараз знаємо. Довготерміновий огляд історії засвідчує повільний відхід від забобонних культурних традицій та припущень реальності, оскільки на них впливає наш заново переосмислений орієнтир і новий науковий причинно-наслідковий зв’язок. Це те, чим TZM є в своєму широкому філософському контексті – рухом самого культурного духу часу до нового неголослівного й більш оптимального усвідомлення та застосування. Відтак, у той час, коли суспільство стає свідком широких і швидких змін у різних галузях пізнання і практики (наприклад, технології створення різних матеріалів), наша соціальна система все ще залишається далеко позаду. Політична переконаність, ринкова економіка, робота задля прибутку, увіковічена нерівність, національні держави, юридичні угоди та багато інших елементів сучасного соціального устрою продовжують бути нормою сучасної культури, хоча складно знайти приклади їхньої довготривалої стійкості, які можна було б використати як доказ їхньої вартості й емпіричної сталості. Відтак, у цьому контексті TZM шукає більш широкі рішення — зокрема, йдеться про зміну соціальної системи. Знову ж таки, сьогодні існує багато технічних можливостей для вирішення проблем як персонального, так і соціального прогресу, які залишаються непоміченими або неправильно зрозумілими[22].

Закінчення війн, подолання бідності, створення небаченого в історії матеріального достатку для задоволення людських потреб, запобігання більшості відомих злочинів, посилення справжньої персональної свободи завдяки усуненню безглуздої й монотонної роботи та ліквідація більшості загроз навколишньому середовищу. Ми маємо надто мало з перерахованих можливостей, якщо взяти до уваги нашу технічну реальність.

Поза тим, більшість цих можливостей не просто не визнані, вони ще й буквально заблоковані сучасним соціальним порядком, оскільки впровадження такого рівня достатку й ефективності вирішення проблем повністю суперечить фундаментальним механізмам роботи нашої сучасної соціальної системи[23].

Тому, поки соціально-економічні традиції та, як наслідок, соціальні цінності не будуть переглянуті й удосконалені відповідно до нинішніх умов, поки більшість населення не розумітиме базового, основного ходу думок, який технічно необхідний для підтримання стійкості й соціального здоров’я людства і який зумовлений об’єктивністю наукових досліджень та перевірки їх результатів, поки не подоланий тягар попередніх фальшивих припущень, забобонів, деструктивної відданості та інших соціально дестабілізуючих культурних перешкод, що породжують конфлікти, всі можливості щодо поліпшення життя і вирішення наболілих проблем залишатимуться в більшості випадків незадіяними.

Справжня революція – це революція цінностей. Людське суспільство з усіма притаманними йому цінностями й функціями з’явилося багато століть тому. Якщо ми прагнемо розвиватися, якщо хочемо назавжди вирішити проблеми, що прискорюють занепад нашої цивілізації, нам потрібно змінити те, як ми думаємо про самих себе, а відтак – і про світ, в якому ми живемо. Центральна задача руху «Zeitgeist» – виявлення такої зміни цінностей, об’єднання людського роду навколо базової точки зору, що всі ми поділяємо цю маленьку планету, що всі ми взаємопов’язані одними й тими ж законами природного порядку, які пізнаються методом науки.

Це загальне фундаментальне розуміння простягається набагато далі, ніж багато хто міг усвідомити в минулому. Симбіоз людського виду і синергетичне взаємовідношення нашого місця у фізичному світі підтверджує те, що ми в жодному випадку не є окремими сутностями. Нове соціальне пробудження повинно проявити робочу соціальну модель, яка випливає з цієї логіки, – якщо ми хочемо вижити і процвітати в довгостроковій перспективі. Ми можемо все виправити, або ми можемо страждати. Це залежить від нас.


[1] Джерело: Критичний метод, Р. Бакмінстер Фуллер (Critical Path, R. Buckminster Fuller, St. Martin’s Press, 1981, Introduction, xxv).

[2] Термін «стійкість» в загальному означає «можливість залишатися безперервним, стійким, захищеним або сталим» (http://dictionary.reference.com/browse/sustainability). Сьогодні він часто асоціюється та застосовується в контексті науки про навколишнє середовище. Контекст руху «Zeitgeist» має ширші межі, які охоплюють поняття культурної стійкості та стійкості людської поведінки, які загалом розглядають наслідки системи вірувань та їх менш очевидні причинні наслідки.

[3] Термін «соціальна медицина» в загальномй означає «науку і практику захисту та поліпшення здоров’я суспільства через профілактичну медицину, санітарну освіту, контроль інфекційних захворювань, застосування санітарних заходів та відстеження ризиків навколишнього середовища» (http://dictionary.reference.com/browse/public+health?s=t). У тексті термін застосовується в якості основи для виміру фізичного, психологічного, а відтак і соціального здоров’я членів суспільства протягом певного часу. Він розглядається як основний барометр успіху або поразки чинної соціальної системи.

[4] Термін «структурне насильство» вперше описав Йохан Гальтунг у статті «Насильство, мир та дослідження миру» (Violence, Peace, and Peace Research, Journal of Peace Research, Vol. 6, 1969, No. 3, pp. 167-191).

Він стосується форм насильства, за якого деякі соціальні структури або соціальні інститути завдають людям шкоду, перешкоджаючи їм у задоволенні їхніх базових потреб. Цей термін розширили інші дослідники, зокрема кримінальний психолог др. Джеймс Джиліґан, який простежив відмінність між «поведінковим» та «структурним» насильством: «Летальний ефект структурного насильства діє, скоріше, постійно, ніж поодиноко, тоді як вбивства, суїциди … війни та інші форми поведінкового насильства відбуваються по одному» (Violence, James Gilligan, G.P. Putnam, 1996, p. 192).

[5] Джерело: Poverty Facts and Stats, Global Issues / 2008 World Bank Development Indicators

(http://www.globalissues.org/article/26/poverty-facts-and-stats).

[6] «Мем» – це ідея, поведінка, стиль або звичай, які поширюються від особи до особи в межах культури (http://www.merriam-webster.com/dictionary/meme).

[7] Джерело: Very religious parents causing suffering to sick kids, says report

(http://uk.lifestyle.yahoo.com/religious-parents-causing-suffering-sick-kids-says-report-115021612.html).

[8] Джерело: The Spirit Level, Richard Wilkinson and Kate Pickett, Penguin, March 2009

[9] Це питання докладно висвітлюватиметься в есе «Пошук рішення».

[10] Взаємозв’язок між людською поведінкою (в контексті поведінки, яка має соціально агресивну природу за визначенням законів суспільства) та впливом оточення на досвід особистості впродовж виховання та життя науково доведений і не викликає заперечень. Доречним терміном у цьому випадку є «біопсихосоціальна» природа людського організму.

[11] Термін «антиустояність» зазвичай використовують у контексті, який стосується протидії чинній, устояній групі. Контекст, який тут застосовується, буквально означає, що сам рух «Zeitgeist» працює без «інституціоналізації» себе у вигляді жорсткої організації. Його слід трактувати як жест або символ нового формату мислення або світогляду, який просто не має меж.

[12] Фрази «хід думок» та «набір інструментів» розташовані поряд. Перша фраза стосується наукового мислення (принципи стійкості та ефективності), яке приводить до відповідних висновків, тоді як друга фраза стосується тимчасових методів, які стосуються дій (наприклад, технологічні інструменти, які неминуче змінюються з часом).

[13] Про це докладно буде розказано в Частині III.

[14] Джерело: офіційний сайт: http://www.globalredesigninstitute.org

[15] Див. Частину III, щоб дізнатися більше про тему «управління».

[16] Термін «ресурсно-орієнтована економіка» можна буквально розтлумачити як «економіка, яка заснована на ресурсах». Твердження, що всі «економіки» за визначенням «ґрунтуються» на «ресурсах», є історичною помилкою. Сам термін тісно пов’язаний з організацією «Проект Венера» (англ. The Venus Project), яка стверджує, що винайшла цей термін та ідею, і намагалася запатентувати цю назву (http://tdr.uspto.gov/search.action?sn=77829193). Термін «економіка, заснована на законах природи та ресурсах» застосовується тут у повнішому варіанті не лише для уникання асоціативної плутанини, але також з огляду на більшу семантичну точність самого терміна, оскільки він більше стосується системи природних фізичних законів та процесів, ніж планетарних ресурсів.

[17] Джерело: Жак Фреско. Все краще, що не купиш за гроші (The Best That Money Can’t Buy, Jacque Fresco, Global Cybervisions, 2002, Chapter 15).

[18] Джерело: Інформація про «Будинок Димаксіон»: http://en.wikipedia.org/wiki/Dymaxion_house

[19] Обернена взаємозалежність рівня грамотності й накопичених знань до забобонних вірувань очевидна. Відповідно до звітів Арабської програми розвитку людини ООН (United Nations’ Arab Human Development Reports), менш ніж 2% арабів мають доступ до Інтернету. Араби становлять 5% населення Землі, але при цьому випускають лише 1% світового об’єму книжок, причому більшість із них – релігійного характеру. Відповідно до досліджень Сема Гарріса, «Іспанія кожного року перекладає більше книжок іспанською мовою, ніж арабський світ переклав арабською, починаючи з дев’ятого століття». Те, що поширення ісламської релігії серед арабських націй забезпечене відносною відсутністю зовнішньої інформації в цих суспільствах, є очевидним.

[20] У 1949 році португальський невролог Еґаш Моніш отримав Нобелівську премію за те, що тепер називають «лоботомією». Сьогодні її визнано варварською й неефективною процедурою

(http://www.npr.org/templates/story/story.php?storyId=4794007).

[21] Фінансова підтримка за своєю суттю необхідна для утвердження бізнесу – «прибуткового» або так званого «неприбуткового». Вона забезпечує невідповідність між продуктами і послугами, реалізація яких вигідна бізнесу, та справжньою необхідністю або життєздатністю цих продуктів чи послуг, що проявляється з часом. Фактом є те, що старіння будь-якого продукту чи послуги (під чим часто мають на увазі старіння виробничого бізнесу чи корпорації) неминуче, щойно з’являються нові технологічні досягнення. Внаслідок цього з’являється стійка тенденція пригнічувати нові ідеї чи винаходи, які порушують усталені схеми або здатні призвести до втрати прибутків підприємств, що діють в якості устояних установ. Навіть поверхневий погляд на стан технологій, доступних нам сьогодні, та вивчення питання, чому такі вдосконалення не були негайно впроваджені, проливає світло на паралізуючу природу прибутку, який є умовою існування таких установ.

[22] Рекомендуємо відвідати сайт «Zeitnews», присвячений науці та технологіям, що стосуються TZM (http://www.zeitnews.org/).

[23] Див. Частину II для повнішої інформації щодо цього твердження.

Comments